Вища хокейна ліга 2011—2012

Вища хокейна ліга 2011—12
Ліга	Вища хокейна ліга
Спорт	Хокей із шайбою
Тривалість	11 вересня 2011 — 1 квітня 2012
Кількість команд	22 (23)
Регулярний чемпіонат
Переможець	Рубін Тюмень
Найкращий бомбардир	Олексій Акіф'єв (Лада Тольятті)
Плей-оф
Переможець фіналу	Торос Нефтекамськ
Сезони ВХЛ
← 2010—11	2012—13 →

Вища хокейна ліга 2011—12 — 2-й розіграш чемпіонату Вищої хокейної ліги. Спочатку чемпіонату змагалось 22 команди, але з 12 грудня 2011 року почала виступати відроджена команда КХЛ — «Локомотив» (Ярославль)^[1].

Регулярний чемпіонат стартував 11 вересня 2011 року та завершився 29 лютого 2012 року. Переможцем регулярного чемпіонату став «Рубін» (Тюмень)^[2].

«Торос» (Нефтекамськ) став володарем Кубка чемпіонів ВХЛ сезону 2011–2012 років^[3]. У фінальній серії «Торос» переміг торішнього володаря Кубка Братіни «Рубін» (Тюмень). Для успіху «Торосу» знадобилось п'ять матчів із семи можливих. Тюменський «Рубін» завоював срібні медалі, володарем бронзи став пензенський «Дизель»^[4].

У чемпіонаті Вищої хокейної ліги-Всеросійському змаганні з хокею сезону 2011–2012 років виступлять двадцять два клуба, які поділені на чотири дивізіони і дві конференції — «Захід» і «Схід»^[1].

Дивізіон А
Динамо Балашиха
Донбас Донецьк
Титан Клин
ХК ВМФ Санкт-Петербург
ХК Рязань

Дивізіон B
Аріада-Акпарс Волжськ
Дизель Пенза
Кристал Саратов
Лада Тольятті
Нафтовик Альметьєвськ
ХК Саров

• Локомотив Ярославль

Дивізіон C
Іжсталь Іжевськ
Мечел Челябінськ
Молот-Прикам'я Перм
Супутник Нижній Тагіл
Торос Нефтекамськ
Южний Урал Орськ

Дивізіон D
Єрмак Ангарськ
Зауралля Курган
Казцинк-Торпедо Усть-Каменогорськ
Рубін Тюмень
Сокіл Красноярськ

Турнір пройде в два етапи. На першому — клуби проведуть по чотири матчі з командами свого дивізіону (по два поєдинки на своєму майданчику, і по два на майданчику суперника), а також поміряються силами з представниками інших дівізонов/конференції (по зустрічі вдома і в гостях), після чого в кожній з конференцій визначаться вісімки найсильніших^[1].

У першому раунді плей-оф команди будуть розділені на пари згідно з місцями, зайнятим у своїй конференції на першому етапі: 1—8, 2—7, 3—6, 4—5^[1]. На стадії 1/2 фіналу чемпіонату дві найкращі команди своїх конференцій зіграють за схемою «найбільш високий номер „посіву“ з однієї конференції проти найнижчого — з іншої». Боротьба в серіях матчів 1/4 і 1/2 фіналу конференцій буде вестися до трьох перемог, а в 1/2 фіналу чемпіонату і фіналі плей-оф — до чотирьох. Серія матчів за 3-є місце не проводиться, а бронзу отримає одна з кроманд невдах 1/2 фіналу чемпіонату, яка посіла за підсумками першого етапу більш високе місце. Клуби, які посіли вищі позиції на першому етапі, стартові матчі другого (плей-оф) зіграють на своїх майданчиках^[1].

«Російська класика» — це поєдинок просто неба на великому оформленому в ретро-стилі стадіоні в рамках регулярного чемпіонату Вищої хокейної ліги.

23 грудня загальних зборах членів НП «ВХЛ» було затверджено логотип «Русійської класики»^[5]. Емблема складається з напису та зображення Центрального стадіону Красноярська. У леттерінзі «Русская классика» навмисно використовуються два начерки. Слово «Русская» написано каліграфією. Цей прийом спрямований на те, щоб виділити «Русійську класику» з ряду інших матчів на відкритому повітрі в різних країнах. Розмашиста «Русская» уособлює широке гуляння, свято (хокею), і наповнює логотип певним російським колоритом. Слово «Классика» основоположне в словосполученні, суворіше і стриманіше^[5].

Значимою фігурою в логотипі є стадіон, який має унікальну геометрію. Так звані «вуха» надають стадіону впізнаваність. Смислове навантаження стадіону — не тільки візуальна впізнаваність. Білий кант утворює знак нескінченності — данина пам'яті загиблої команді «Локомотив». Таким чином, логотип придбав як географічну прив'язку, так і певний сенс^[5].

Логотип має унікальну кольорову гаму. З об'єктивних причин колірна гамма логотипу складається з більш «складних» відтінків: глибокого синього і малинового. На підтримку малинового виступає той факт, що взимку небо на заході часто має такі відтінки. Автор логотипу уродженець Костроми Михайло Антипін^[5].

25 грудня у Красноярську пройшло урочисте відкриття «Арени-Сєвєр», здатної прийняти 2800 глядачів. 17 лютого 2012 тут пройде перший в історії Росії офіційний матч просто неба — «Російська класика»^[6].

У першому в російській історії офіційному матчі просто неба використовуватимуть шайби з логотипом «Російської класики»^[7]. 17 лютого в Красноярську «Локомотив» і «Сокіл» зіграють шайбами ​​унікального дизайну^[7].

25 січня 2012 року затверджено форму красноярського «Сокола», в якій команда зіграє в «Російській класиці». На формі господарів зображена емблема, яка використовувалася «Соколом» більше десяти років тому. На светрі також розміщений логотип «Російської класики» і меморіальна нашивка «Локомотива»^[8]. 28 січня 2012 року затверджено форму ярославського «Локомотива», в якій команда зіграє в «Російській класиці». Ярославці зіграють у формі зразка чемпіонського 2002 року. На светрі також розміщений логотип «Російської класики» і меморіальна нашивка «Локомотива»^[9]. 31 січня року було представлено унікальну форму для суддів, які обслуговують «Російської класики». Арбітри будуть одягнені в ретро-форму з логотипом «Російської класики»^[10].

«Локомотив» переміг «Сокіл» з рахунком 3:2^[11].

«Сокіл» — «Локомотив» — 2:3 (0:1, 0:2, 2:0)
17 лютого 2012 р. Красноярськ. Центральний стадіон.

Судді: Волошин Д. (Новосибірськ), Максимов М. (Новосибірськ), Москальов М. (Новосибірськ)

Голи

0:1. Зюзякін (Галімов, Лукін) — 14:16;
0:2. Кручинін — 33:50;
0:3. Апальков (Кручинін, Аміров) — 35:25;
1:3. Тихонов (Раєнко, Потиліцин) — 44:16;
2:3. Богдашкін (Кочетков, Ворошнін) — 57:31.

«Локомотив»: Ложкін. Мартинов — Аміров, Кручинін — Апальков — Мальцев, Зотов — Лукін, Зюзякін — Картаєв — Галімов, Яковлєв — Клементьев, Єрдаков — Яшин — Ахметов, Осипов — Конєв, Шубін — Романцев — Капустін.

«Сокіл»: Сафін. Курдюков — Сініцин, Севастьянов — Первухін — Пасенко, Меньшиков — Ячменьов, Крюков — Васильєв — Кочетков, Тихонов — Ворошнін, Раєнко — Потиліцин — Брюханов, Малигін — Богдашкін — Безруких — Кудашов.

Захід

До офіційної таблиці результатів чемпіонату у конференції «Захід» був включений дванадцятий стовпець «%» — відсоток набраних кожною командою очок на першому етапі чемпіонату^[12]. Розподіл місць з 3-го по 12-е здійснювався за найбільшим показником відсотка набраних очок на першому етапі чемпіонату^[12].

Команда	І	В	ВО	ВБ	ВО	ПБ	П	Ш	О	%
Донбас Донецьк	53	31	3	4	2	2	11	179—112	111
Дизель Пенза	53	26	1	7	3	1	15	167—136	98
Локомотив Ярославль	22	13	0	0	2	1	6	68—47	42	63.6
Нафтовик Альметьєвськ	53	26	1	4	4	1	17	156—125	93	58.5
Аріада-Акпарс Волжськ	53	20	6	1	7	3	16	156—159	84	52.8
ХК ВМФ Санкт-Петербург	53	20	1	5	4	2	21	142—134	78	49.1
Лада Тольятті	53	18	3	2	5	3	22	160—152	72	45.3
Титан Клин	53	18	0	5	2	4	24	135—157	70	44.0
ХК Саров	53	15	2	3	3	2	28	128—166	60	37.7
Динамо Балашиха	53	11	2	7	0	2	31	132—173	53	33.3
ХК Рязань	53	13	0	3	3	4	30	134—205	52	32.7
Кристал Саратов	53	8	3	2	0	3	37	108—194	37	23.3

Схід

№	Гравець	Команда	І	Ш	A	О	+/-	Штр
1.	Олексій Акіф'єв	Лада Тольятті	53	17	36	53	+3	60
2.	Ярослав Альшевський	Дизель Пенза	52	16	36	52	+25	67
3.	Станіслав Голованов	Торос Нефтекамськ	51	17	30	47	+5	34
4.	Дмитро Цибін	Мечел Челябінськ	51	17	30	47	−6	18
5.	Денис Кочетков	Донбас Донецьк	53	24	22	46	+17	18
6.	Рустам Шангараєв	Нафтовик Альметьєвськ	53	23	22	45	+18	32
7.	Євген Бєлухін	Донбас Донецьк	53	18	26	44	+19	91
8.	Сергій Тополь	Мечел Челябінськ	48	21	22	43	−5	26
9.	Максим Карпов	Мечел Челябінськ	48	22	20	42	+6	44
10.	Євген Чемерилов	Єрмак Ангарськ	50	19	23	42	+18	38

Джерело:^[13]

№	Гравець	Команда	І	В	П	%ВБ	КН	І»0"
1.	Олександр Судніцин	Рубін Тюмень	31	23	4	95.0	1.52	3
2.	Євген Царегородцев	Донбас Донецьк	29	18	4	92.6	1.78	4
3.	Сергій Магарилов	Южний Урал Орськ	47	26	12	93.2	1.83	4
4.	Юрій Лаврецький	Молот-Прикам'я Перм	23	7	7	93.2	1.83	2
5.	Михайло Демидов	Рубін Тюмень	25	15	6	93.5	1.89	4

Джерело:^[14]

У першому раунді плей-оф команди будуть розділені на пари згідно з місцями, зайнятим у своїй конференції на першому етапі: 1—8, 2—7, 3—6, 4—5^[1]. На стадії 1/2 фіналу чемпіонату дві найкращі команди своїх конференцій зіграють за схемою «найбільш високий номер „посіву“ з однієї конференції проти найнижчого — з іншої». Боротьба в серіях матчів 1/4 і 1/2 фіналу конференцій буде вестися до трьох перемог, а в 1/2 фіналу чемпіонату і фіналі плей-оф — до чотирьох. Серія матчів за 3-є місце не проводиться, а бронзу отримає одна з кроманд невдах 1/2 фіналу чемпіонату, яка посіла за підсумками першого етапу більш високе місце. Клуби, які посіли вищі позиції на першому етапі, стартові матчі другого (плей-оф) зіграють на своїх майданчиках^[1].

	1/8 фіналу					Чвертьфінали					Півфінали					Фінал
	1	Донбас Донецьк	3
	8	Титан Клин	0
						1	Донбас Донецьк	3
						4	Нафтовик Альметьєвськ	0
	2	Дизель Пенза	3
	7	Лада Тольятті	1
											1	Донбас Донецьк	0
										2	Торос Нефтекамськ	4
	3	Локомотив Ярославль	3
	6	ХК ВМФ Санкт-Петербург	2
						2	Дизель Пенза	3
						3	Локомотив Ярославль	2
	4	Нафтовик Альметьєвськ	3
	5	Аріада-Акпарс Волжськ	2
																1	Рубін Тюмень	1
															2	Торос Нефтекамськ	4
	1	Рубін Тюмень	3
	8	Супутник Нижній Тагіл	1
						1	Рубін Тюмень	3
						6	Мечел Челябінськ	2
	2	Торос Нефтекамськ	3
	7	Молот-Прикам'я Перм	0
											1	Рубін Тюмень	4
										2	Дизель Пенза	2
	3	Южний Урал Орськ	2
	6	Мечел Челябінськ	3
						2	Торос Нефтекамськ	3
						4	Єрмак Ангарськ	1
	4	Єрмак Ангарськ	3
	5	Казцинк-Торпедо	2

Команда-переможець

Чемпіон ВХЛ Торос Нефтекамськ

Воротарі: Олександр Агопєєв (65) • Володимир Сохатський (1) Захисники: Іван Болдирев (77) • Євген Вахрушев (55) • Павло Володін (45) • Павло Доронін (41) • Сергій Дорофєєв (12) • Артем Зубарев (3) • Сергій Карпов (7) • Антон Полєщук (47) • Ілля Суслопаров (25) • Микита Цирульов (15) Нападники: Андрій Анкудінов (87) • Артем Гордєєв (9) • Станіслав Голованов (23) • Єгор Дубровський (51) • Дмитро Зюзін (70) • Сергій Ємелін (82) • Віталій Каменєв (97) • Владислав Лучкін (19) • Олександр Панков (74) • Кирило Полозов (71) • Сергій Сальников (11) • Сергій Сентюрін (14) • Олексій Смирнов (21) • Станіслав Соловйов (27) • Анатолій Степанов (30) К • Євген Туник (93) • Максим Фролов (75) Тренери: Руслан Сулейманов • Альфред Юнусов

Найкращий гравець місяця

Місяць	Найкращий воротар	Найкращий захисник	Найкращий нападник	«Надія ліги»
Вересень[15]	Олександр Судніцин (Рубін Казань)	Євген Крутов (Нафтовик Альметьєвськ)	Олексій Акіф'єв (Лада Тольятті)	Сергій Ємелін (Торос Нефтекамськ)
Жовтень[16]	Євген Царегородцев (Донбас Донецьк)	Ілля Антоновський (Динамо Балашиха)	Олександр Швецов (Єрмак Ангарськ)	Ярослав Альшевський (Дизель Пенза)
Листопад[17]	Сергій Магарилов (Южний Урал Орськ)	Роман Смирнов (Єрмак Ангарськ)	Денис Кочетков (Донбас Донецьк)	Станіслав Альшевський (Дизель Пенза)
Грудень[18]	Олександр Трянічев (Іжсталь Іжевськ)	Максим Галанов (Рубін Казань)	Костянтин Майоров (Дизель Пенза)	В'ячеслав Ушенін (Молот-Прикам'я Перм)
Січень[19]	Іван Полошков (Казцинк-Торпедо)	Артем Безруков (Рубін Казань)	Сергій Бєляков (Титан Клин)	Еміль Галімов (Локомотив Ярославль)
Лютий[20]	Андрій Гаврилов (Єрмак Ангарськ)	Сергій Дорофєєв (Торос Нефтекамськ)	Станіслав Альшевський (Дизель Пенза)	Андрій Сигарьов (Дизель Пенза)
Березень[21]	Володимир Сохатський (Торос Нефтекамськ)	Володимир Малевич (Донбас Донецьк)	Максим Юшков (Єрмак Ангарськ)	Данило Апальков (Локомотив Ярославль)
Квітень[22]	Михайло Демидов (Рубін Казань)	Антон Полєщук (Торос Нефтекамськ)	Олександр Горшков (Рубін Казань)	Сергій Ємелін (Торос Нефтекамськ)

• Офіційний сайт [Архівовано 27 березня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)