Сер Річард Воллес, 1-й баронет

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Воллес.
Сер Річард Воллес, 1-й баронет
англ. Sir Richard Wallace, 1st Baronet
Народився21 червня 1818(1818-06-21)[2][4][…] або 26 липня 1818(1818-07-26)[6]
Лондон, Сполучене Королівство[1]
Помер20 липня 1890(1890-07-20)[1][2][…]
Париж, Франція
ПохованняПер-Лашез[7] і Richard Wallace's tombd
Країна Сполучене Королівство
Діяльністьколекціонер мистецтва, філантроп, політик
Знання мованглійська[2]
Magnum opusЗібрання Воллеса
Титулбаронет
ПосадаЧлен 22-го парламенту Сполученого Королівства[d], Член 21-го парламенту Сполученого Королівства[d][8] і Член 20-го парламенту Сполученого Королівства[d][8]
ПартіяКонсервативна партія
БатькоРічард Сеймур-Конвей[6][9]
МатиElizabeth Agnes Dunlop-Wallaced[6][9]
У шлюбі зЛеді Воллес[9]
ДітиEdmond Wallaced[9]
Нагороди
командор ордена Почесного легіону баронет
Карикатура Георга Лафоссе на Річарда Воллеса (зображений як паризький «фонтан Воллеса»), опубліковано в Le Trombinoscope

Сер Річард Воллес, 1-й баронет (англ. Sir Richard Wallace, 1st Baronet (21 червня 1818(18180621) — †20 липня 1890) — англійський колекціонер творів мистецтва.

Був побічним сином Річарда Сеймура-Конвея, 4 маркіза Гертфордського, для якого працював секретарем, і успадкував незаповіданий маєток свого батька та велику колекцію європейського мистецтва у 1871 році. Воллес збільшив колекцію, і в 1897 році, після його смерті, її було подаровано британській нації його вдовою. У наш час колекція, що стала музеєм, знаходиться у його лондонському особняку Гертфорд-хаус на Манчестер-сквер та має назву Зібрання Воллеса. Мешканцям міста Лісберн у Північній Ірландії він заповів Воллес-парк і середню школу Воллеса. Його дім у Лісберні на Кастл-стріт тепер використовується Південно-Східнім регіональним коледжем, а заміський будинок у Садборн-холі, неподалік Орфорда, графство Саффолк, був знесений у ХХ столітті.

Незважаючи на те, що його батько мав репутацію скнари, Воллес отримав популярність під час облоги Парижа за організацію благодійних акцій.

За свій рахунок Воллес організував дві повномасштабних станції швидкої допомоги[10], що працювали під час облоги; одна обслуговувала поранених французів, а друга — хворих і знедолених британців.[11]

Примітки

  1. ↑ а б в Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1890. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
    d:Track:Q3488222d:Track:Q2834466d:Track:Q90d:Track:Q216047
  2. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. ↑ а б RKDartists
    d:Track:Q17299517
  4. ↑ SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  5. ↑ Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  6. ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
    d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
  7. ↑ Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1890. — P. 1. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
    d:Track:Q3488222d:Track:Q2834466d:Track:Q90d:Track:Q216047
  8. ↑ а б Hansard 1803–2005
    d:Track:Q19204319
  9. ↑ а б в г Kindred Britain
    d:Track:Q75653886
  10. ↑ Термін "швидка допомога" у 1870 році означав одночасно і польовий госпіталь[en], і засоби, що дозволяли евакуювати поранених.
  11. ↑ Horne, Alastair The Fall of Paris: The Siege and the Commune 1870-71. — London: Penguin Books, 1965. — P. 167-168. — ISBN 978-0-14-103063-0.
Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2015)
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.