Соната для фортепіано № 25 (Бетховен)
Соната для фортепіано № 25 | ||||
---|---|---|---|---|
Композитор | Людвіг ван Бетховен | |||
Створено | 1809[1] | |||
Видано | 1810[1] | |||
Тональність | соль мажор | |||
Інструментування | фортепіано | |||
| ||||
Соната для фортепіано № 25 соль мажор, опус 79, або Kuckuckssonate — музичний твір Бетховена для фортепіано, написаний ним ймовірно у 1809 році, а опублікований через рік у 1810 році. Через специфічну музику, що нагадує кування зозулі, твір отримав додаткову назву «Kuckuckssonate».
Не містить посвяти.
Сам композитор вказував на те, що соната дуже коротка, а тому в декількох виданнях вона вказана не як соната, а як сонатина.
Композиційно складається з 3-х частин: «Presto alla tedesca», «Andante» та «Vivace».
Критика
Твір настільки нетиповий для цього періоду творчості Бетховена, що багатьма дослідниками висловлено сумніви щодо часу його написання.
Антон Рубінштейн відзначав, що ця соната так само, як і попередня № 24, лаконічна та гумористична, а тема фіналу разюче схожа на російську пісню «Ванька-Танька»[2].
Примітки
- ↑ а б Grove Music Online — OUP. — doi:10.1093/GMO/9781561592630.ARTICLE.40026d:Track:Q30532476d:Track:Q217595
- ↑ Соната для фортепиано № 25. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
Посилання
- Ноти [Архівовано 30 вересня 2010 у Wayback Machine.] на IMSLP
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- п
- о
- р
- № 1 фа мінор, op. 2/1
- № 2 ля мажор, op. 2/2
- № 3 до мажор, op. 2/3
- № 4 мі-бемоль мажор, op. 7
- № 5 до мінор, op. 10/1
- № 6 фа мажор, op. 10/2
- № 7 ре мажор, ор. 10/3
- № 8 до мінор («Патетична»), op. 13
- № 9 мі мажор, op. 14/1
- № 10 соль мажор, op. 14/2
- № 11 сі-бемоль мажор, op. 22
- № 12 ля-бемоль мажор, op. 26
- № 13 мі-бемоль мажор, op. 27/1
- № 14 до-дієз мінор («Місячна»), op. 27/2
- № 15 ре мажор («Пасторальна»), op. 28
- № 16 соль мажор, op. 31/1
- № 17 ре мінор, op. 31/2
- № 18 мі-бемоль мажор, op. 31/3
періоду творчості
- № 19 соль мінор, op. 49/1
- № 20 соль мажор, op. 49/2
- № 21 до мажор, op. 53
- № 22 фа мажор, op. 54
- № 23 фа мінор («Апасіоната»), op. 57
- № 24 фа-дієз мажор, op. 78
- № 25 соль мажор, op. 79
- № 26 мі-бемоль мажор («Прощальна»), op. 81a
- № 27 мі мінор, op. 90
- № 28 ля мажор, op. 101
- № 29 сі-бемоль мажор («Хаммерклавір»), op. 106
- № 30 мі мажор, op. 109
- № 31 ля-бемоль мажор, op. 110
- № 32 до мінор, op. 111