EIF4A1

Наявні структури

Пошук ортологів: PDBe RCSB

Список кодів PDB
2G9N, 2ZU6, 3EIQ

Ідентифікатори

Символи

EIF4A1, DDX2A, EIF-4A, EIF4A, eIF-4A-I, eIF4A-I, eukaryotic translation initiation factor 4A1

Зовнішні ІД

OMIM: 602641 MGI: 95303 HomoloGene: 103998 GeneCards: EIF4A1

Онтологія гена
Молекулярна функція	• nucleotide binding • GO:0008026 helicase activity • translation initiation factor activity • translation factor activity, RNA binding • GO:0001948, GO:0016582 protein binding • nucleic acid binding • RNA cap binding • double-stranded RNA binding • hydrolase activity • ATP binding • mRNA binding • RNA binding
Клітинна компонента	• цитоплазма • гіалоплазма • мембрана • eukaryotic translation initiation factor 4F complex • екзосома • клітинне ядро • GO:0005578 Позаклітинна матриця
Біологічний процес	• nuclear-transcribed mRNA poly(A) tail shortening • RNA secondary structure unwinding • translational initiation • регуляція експресії генів • GO:0022415 viral process • Біосинтез білків
Джерела:Amigo / QuickGO

Шаблон експресії

Більше даних

Ортологи

Види

Людина

Миша

Entrez


1973


13681

Ensembl


ENSG00000161960


ENSMUSG00000059796

UniProt


P60842


P60843

RefSeq (мРНК)


NM_001416 NM_001204510


NM_001159375 NM_144958

RefSeq (білок)


NP_001191439 NP_001407


NP_001152847 NP_659207

Локус (UCSC)

Хр. 17: 7.57 – 7.58 Mb

Хр. 11: 69.56 – 69.56 Mb

PubMed search

^[1]

^[2]

Вікідані

Див./Ред. для людей

Див./Ред. для мишей

EIF4A1 (англ. Eukaryotic translation initiation factor 4A1) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 17-ї хромосоми. ^[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 406 амінокислот, а молекулярна маса — 46 154^[4].

Послідовність амінокислот

10	20	30	40	50
MSASQDSRSR	DNGPDGMEPE	GVIESNWNEI	VDSFDDMNLS	ESLLRGIYAY
GFEKPSAIQQ	RAILPCIKGY	DVIAQAQSGT	GKTATFAISI	LQQIELDLKA
TQALVLAPTR	ELAQQIQKVV	MALGDYMGAS	CHACIGGTNV	RAEVQKLQME
APHIIVGTPG	RVFDMLNRRY	LSPKYIKMFV	LDEADEMLSR	GFKDQIYDIF
QKLNSNTQVV	LLSATMPSDV	LEVTKKFMRD	PIRILVKKEE	LTLEGIRQFY
INVEREEWKL	DTLCDLYETL	TITQAVIFIN	TRRKVDWLTE	KMHARDFTVS
AMHGDMDQKE	RDVIMREFRS	GSSRVLITTD	LLARGIDVQQ	VSLVINYDLP
TNRENYIHRI	GRGGRFGRKG	VAINMVTEED	KRTLRDIETF	YNTSIEEMPL
NVADLI

A: Аланін
C: Цистеїн
D: Аспарагінова кислота
E: Глутамінова кислота
F: Фенілаланін
G: Гліцин
H: Гістидин
I: Ізолейцин
K: Лізин
L: Лейцин
M: Метіонін
N: Аспарагін
P: Пролін
Q: Глутамін
R: Аргінін
S: Серин
T: Треонін
V: Валін
W: Триптофан

Y: Тирозин

Кодований геном білок за функціями належить до гідролаз, геліказ, факторів ініціації. Задіяний у таких біологічних процесах як взаємодія хазяїн-вірус, біосинтез білка. Білок має сайт для зв'язування з АТФ, нуклеотидами, РНК.

Література

Kim N.-S., Kato T., Abe N., Kato S. (1993). Nucleotide sequence of human cDNA encoding eukaryotic initiation factor 4AI. Nucleic Acids Res. 21: 2012—2012. PMID 8493113 DOI:10.1093/nar/21.8.2012
The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
Craig A.W.B., Haghighat A., Yu A.T.K., Sonenberg N. (1998). Interaction of polyadenylate-binding protein with the eIF4G homologue PAIP enhances translation. Nature. 392: 520—523. PMID 9548260 DOI:10.1038/33198
Mendell J.T., Medghalchi S.M., Lake R.G., Noensie E.N., Dietz H.C. (2000). Novel Upf2p orthologues suggest a functional link between translation initiation and nonsense surveillance complexes. Mol. Cell. Biol. 20: 8944—8957. PMID 11073994 DOI:10.1128/MCB.20.23.8944-8957.2000
Li W., Belsham G.J., Proud C.G. (2001). Eukaryotic initiation factors 4A (eIF4A) and 4G (eIF4G) mutually interact in a 1:1 ratio in vivo. J. Biol. Chem. 276: 29111—29115. PMID 11408474 DOI:10.1074/jbc.C100284200
Mingot J.-M., Bohnsack M.T., Jaekle U., Goerlich D. (2004). Exportin 7 defines a novel general nuclear export pathway. EMBO J. 23: 3227—3236. PMID 15282546 DOI:10.1038/sj.emboj.7600338

Примітки

↑ Human PubMed Reference:.
↑ Mouse PubMed Reference:.
↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:3282 (англ.) . Архів оригіналу за 10 вересня 2015. Процитовано 6 лютого 2017.
↑ UniProt, P60842 (англ.) . Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 6 лютого 2017.